Про що розповість дитячий малюнок? Частина 2

Частина 2

ІЄРАРХІЯ

Аналізуючи структуру сім’ї на малюнку, варто порівняти її реальну й намальовану, а також черговість промальовування, розмір та розташування фігур. Першим і найбільшим юний художник зазвичай зображує «головного» родича. Якщо, наприклад, собаку зображено більшою за маму з татом, – взаємини з батьками для дитини на другому плані. А себе діти малюють біля того, кого найбільше люблять. Відповідно якнайдалі, а також зі спини чи в профіль – той, до кого є неприязнь. Якщо малюк образився або не відчуває емоційного контакту з цією людиною, то може її взагалі не зобразити. Або навпаки – намалювати бажаного члена сім’ї (наприклад, омріяну сестричку). Такі «корективи» у склад сім’ї вносять діти, які відчувають емоційний дискомфорт. Вони потребують більше доброзичливості, уваги від дорослих, ігор «на рівних» і загалом розваг у компанії інших малюків. Вигадані персонажі (феї, принци) – нереалізовані потреби, які дитина намагається втілити у своїх фантазіях, уявних взаєминах. Спробуйте поступово з’ясувати, чого їй бракує, і вирішити цю проблему. Зверніть увагу на розташування предметів та персонажів на аркуші за висотою: найвище – той, хто, на думку художника, має найбільшу владу в сім’ї, навіть якщо він не виділяється за розміром. Відповідно нижче від інших – той, хто має мінімальну владу в сім’ї. Наприклад, якщо вище від усіх зображено телевізор чи бабусю – саме вони, на думку дитини, керують іншими.
Якщо дитина зобразила себе віддалік від інших – тривожний сигнал про відчуття самотності, ізольованості. Якщо інші люди відділені одне від одного якимись перешкодами (паркан, перегородка) або взагалі розведені в різні приміщення – можливі певні проблеми у взаєминах. Якщо ж члени сім’ї розміщені дуже близько, навіть переплітаються тілами – це свідчить про тісні зв’язки в сім’ї. Якщо юний художник не зобразив себе – можливо, він почувається самотнім, зайвим: «Мені складно знайти своє місце», «Мене не помічають» або: «Мені й без них добре». Якщо дитина зобразила себе надто маленькою – можливо, самооцінка занижена.
Важливо, що роблять члени сім’ї: якщо об’єднані спільною діяльністю – сімейний клімат чудовий.

«ЗАГАДКИ МАЛЮНКА»

Самовиправлення (особливо якщо погіршують якість зображення) свідчать про підвищену тривожність. Дрібні штрихи – малюк ніби боїться провести чітку лінію, нерішучий. Малюнок або його фрагмент заштриховано – тривожність. Занадто великі очі, особливо з ретельно заштрихованими зрачками – ознака страху. Численні прикраси, додаткові деталі та елементи вбрання – демонстративність дитини, її прагнення звернути на себе увагу. Дуже слабкий натиск олівця, наднизька (не за віком) деталізація притаманні втомлюваним, емоційно чутливим, психічно нестійким дітям. Малюки, у яких легко, без очевидної причини змінюється настрій, часто змінюють натиск: від ледь помітних до надмірно глибоких ліній. Імпульсивні художники часто не доводять лінії до кінця або, навпаки, малюють розгонисто, порушують симетрію, виходять за межі аркуша, тому зображення здаються неохайними. Якщо композиція дрібна, розміщена з тяжінням до краю аркуша, малюк почувається слабким, не вірить у власні сили. Можливо, він часто стикається із надмірною вимогливістю дорослих. Якщо дитина зобразила себе у відкритій позі (кінцівки широко розставлені, фігура округла, велика) – вона життєрадісна, любить спілкуватися. «Закрита» поза (руки прижато до тіла або за спиною, фігура витягнута, гостра) – малюк приховує свої думки, почуття.