Чи погане слово «ні»?

 Будь-яка заборона має бути спрямована на безпеку малюка. Отже, забороняти потрібно те, що може нанести фізичну чи психічну шкоду дитині або оточуючим. Все інше можна. І автоматичні вигуки батьків на кшталт: «Не кричи!», «Не бігай!», «Не заважай!» – це лише намагання дорослих забезпечити комфортом себе, забувши про потреби дитини. Заборони не повинні обмежувати фізичну та пізнавальну активність малюка, адже таким чином він знайомиться зі світом. Заборон також не має бути багато. По-перше, уявіть себе на місці дитини, якій не можна туди ходити, сюди дивитися, цього говорити. Кожне «ні» є стіною, яка з’явилася незрозуміло звідки і на яку натикається енергія маляти. По-друге, сотні сказаних за день «не можна» призведуть до того, що заборони не помічатимуться і не сприйматимуться дитиною. Вони знеціняться, як і все, чого буває багато. Внаслідок постійних суворих погримувань не збільшиться слухняність, але послабиться довіра і взаєморозуміння з малюком. Тож перш ніж говорити «не можна», поміркуйте, чи дійсно це треба забороняти. Забороняйте лише те, чого категорично не можете дозволити зробити малюку.

Щоб зменшити кількість заборон, слід спершу навести лад у квартирі: заховати цінні речі, документи, гроші, дорогоцінності у сейф; прибрати небезпечні гострі предмети; обладнати розетки спеціальними заглушками; встановити блокіратори на дверцята і захист для кутів на меблях. Це вбереже дитину від багатьох небажаних, але таких спокусливих вчинків, а батьків – від постійного нагляду за нею.

Звісно, в житті без заборон не обійтися. Ваше «не можна» повинно вимовлятися без агресії, спокійно, твердо і впевнено. Інтонація, з якою говориться «ні», дуже важлива, оскільки діти добре відчувають сумніви і нерішучість дорослих. Прохання: «Стасику, не смикай бабусю за волосся!», що вимовляється з усмішкою, не сприйметься дитиною серйозно. Малюк вважатиме, що дорослим подобається його поведінка (вони ж усміхаються!), і продовжуватиме робити те саме. А коли на нього накричать або ще й по сідничках вдарять, це спровокує подив, образу і сльози – як так, щойно всі були задоволені і все було добре, за що ж б’ють?

Добре, якщо разом із забороною батьками використовується чарівне слово «можна». «Не можна розсипати пшоно по підлозі, тримай миску – в неї можна насипати». «Не можна гратися ножем, можна гратися твоїми грабельками». «Не можна псувати книжки, розірвати можна ось цю стару газету». Таким чином, малюк абстрагується від небажаного заняття, його увага спрямується на інший предмет. А наявність дозволу вбереже від незадоволення та істерики.