Сором’язлива дитина

Той чи інший ступінь сором'язливості властивий більшості дошкільників. Часто сором'язливість проявляється в тій діяльності, яка є для малюка новою. Він почуває себе невпевнено, боїться, що над ним сміятимуться, й соромиться попросити про допомогу дорослих. Та якою б не була причина, у ситуаціях, коли дитина проявляє свою сором’язливість, батькам і вихователям слід бути дуже делікатними. Авжеж, мамі буває прикро, коли її малюк, запримітивши чужих людей, пригортається до неї, ховається за її спину, не відповідає на запитання дорослих, починає плакати. Або коли ще вчора ввечері удома дитина без запинки розказувала вірш, а сьогодні на святі у дитсадку відмовляється взагалі щось казати.
У такій ситуації дорослі нерідко поводяться різко. Адже так хочеться, щоб твоя дитина була кращою за всіх. А тут – конфуз. «Припини! Не можна бути боягузом!» – чується на адресу дитини. Дорослі починають підказувати, вимагати говорити, вся увага прикута до дитини, а вона поводить себе «неправильно». І малюк замикається в собі ще більше. Саме в таких ситуаціях діти отримують величезні психологічні травми.
Спостереження свідчать, що сором'язливість, яка виникла в ранньому дитинстві, часто зберігається протягом усього дошкільного віку. Та особливо гостро вона виявляється у п'ять років – тоді, коли формується потреба у повазі дорослого. Малюк гостро реагує на зауваження, ображається на жарт, іронію. Саме в цей період дитині особливо потрібні підтримка й схвалення.
В цілому сором'язливий малюк доброзичливо ставиться до інших людей, в тому числі й до незнайомих, хоче спілкуватися з ними, але водночас відчуває велике внутрішнє напруження. Воно виявляється в нервових рухах, стані емоційного дискомфорту, страху звернутися до дорослого, виявити свої бажання. Інколи такий малюк не відгукується на звертання або відповідає односкладово, дуже тихо, пошепки. Проблеми зі спілкуванням можуть долатися на якийсь час, і знову виникати при певних труднощах.

Як допомогти дитині подолати сором'язливість

Найголовніше – це підняти дитячу самооцінку, навчити об’єктивно ставитися до себе й інших.
Дорослим варто проаналізувати своє ставлення до дитини. Звісно, тато й мама люблять свого малюка – але чи завжди вони виражають це почуття? Як часто вони говорять йому про свою любов? Нерідко дорослі звертають увагу на малюка лише тоді, коли той робить щось неправильно, а досягнення та хороші вчинки часом залишаються без уваги. А сором'язливі діти потребують підтримки набагато більше. І цінять вони цю підтримку сильніше, бо вміють глибоко відчувати добре ставлення та заспокоюються при його проявах. При цьому виникає довіра до людей, що дозволяє активно і безбоязно входити в оточуючий світ. Дорослі мають навчитися бути уважними до малюка не тільки, коли той звертається за допомогою, але й тоді коли, на перший погляд, вона не потрібна.
У чому полягає підтримка? Це найрізноманітніші способи схвалити те, що робить малюк. Головне, продемонструвати йому, що його старання та успіхи помічені та оцінені позитивно (це може бути навіть щось, на вашу думку, незначне – будиночок із кубиків, старанно намальований малюнок, правильно вдягнуте взуття). Наступне завдання – допомогти дитині підвищити самооцінку в конкретних видах діяльності – на заняттях, у вільний час. Сором'язливий малюк боїться негативної оцінки, але це не означає, що оцінка йому не потрібна. Добре, коли дорослі, роблячи щось разом із дитиною, скажуть, що впевнені в її успіху, але готові допомогти, коли щось не виходитиме. Якщо малюк дуже зосереджений на оцінці, і це гальмує його дії, дорослим краще спробувати відволікти його від оціночного боку діяльності. Тут допоможуть ігрові приклади та почуття гумору, яке має бути спрямоване не на дитину, а на ситуацію в цілому. Наприклад, якщо довго не вдається скласти пірамідку, можна зробити її «живою» та наділити вередливим характером. Добре поговорити з малюком від імені вигаданого персонажа, розіграти кумедну ситуацію.

Відступіть від правил

Сором'язливі діти обережні, їх лякає все нове. Вони схильні дотримуватися правил, бояться їх порушити. Так, в експериментах психологів сором'язливі діти не погоджувалися малювати губною помадою на аркуші паперу, в той час як інші робили це весело та сміливо. У сором'язливих дітей в більшій мірі сформована внутрішня заборона на дії та вчинки, за які сварять дорослі, а це може гальмувати їхню ініціативність і творчі прояви. Тому батькам варто замислитися, чи не занадто часто вони обмежують свободу дитини, її безпосередність і цікавість. Може, інколи варто порушити правила? Гнучка поведінка допоможе дитині позбутися страху бути покараною, надмірної скутості. Насправді, замість дорогої помади можете взяти стару і непотрібну, а якщо шкода шпалер, підійде і їх шматочок, що залишився з часів ремонту. Можна розкласти це все на підлозі й малювати разом. До речі, якщо дитина малюватиме не лише олівцями та пензликами, але й пальцем, а то й цілою долонькою, це лише піде їй на користь. Подібні вправи добре знімають емоційне напруження.
Можливо, сором'язливий малюк і викликає більше захоплення в оточуючих, ніж непосидючий. Однак сором'язливість у ранньому дитинстві заважає йому нормально спілкуватися й розвиватися. А чим обернеться вона для нього в майбутньому? Звісно, при бажанні та певних вольових зусиллях доросла людина може сама впоратися зі своєю сором'язливістю. Та зробити це буде важче, ніж у дитинстві. Навіщо прирікати дитину на труднощі у дорослому житті, якщо їх успішно можна подолати вже тепер?